Sarcodon imbricatus

Опис

Лускатий їжак (Sarcodon imbricatus) має великий коричневий капелюх, до 15–25 см у поперечнику, вкритий грубими темними лусочками, що розташовані як черепиця. З віком центр капелюха западає лійкоподібно, а край стає хвилястим. Нижня сторона не має ні пластинок, ні трубочок, а лише густі, ламкі, сірувато-коричневі шипики, що збігають на ніжку. М’якоть біла до сірувато-коричневої, пахне пряно.

Росте з серпня до жовтня в хвойних лісах, переважно під ялинами, в горах та на кислих або піщаних ґрунтах, поодинці або групами. У Польщі внесений до Червоного списку як вид, що перебуває під загрозою зникнення, хоча місцями може бути поширеним; більше не перебуває під видовою охороною.

Від дуже схожого соснового лускатого їжака його відрізняє насамперед місце зростання: під ялиною чи під сосною. Види Hydnellum зазвичай мають менші капелюхи, гірку м’якоть і зміни кольору в ніжці. Якщо ви не впевнені щодо виду, не збирайте його і не їжте.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Товстом’ясий, зазвичай 6–25 см у діаметрі (в деяких описах також наведено максимум 15 або 30 см). Плоско-опуклий, з віком стає лійкоподібним і втиснутим; край спочатку підігнутий досередини, пізніше лопатевий і хвилястий. Колір коричнуватий із ледь червонуватим відтінком або жовтувато-вохристий. Поверхня вкрита грубими, темно-коричневими, концентрично розташованими лусочками, які з віком темнішають і загинаються догори.

Гіменофор (низ шапки)

Замість пластинок або трубочок є шипики завдовжки близько 0,5–1,5 см, густі, м’які й ламкі, збігаючі на ніжку. Колір від білуватого й блідо-сірого до сірувато-коричневого, з віком темнішає.

Ніжка

Циліндрична, заввишки 3–6 см (за деякими описами до 10 см), завтовшки 1–3,5 см (до 4 см), біля основи розширена або звужена, іноді ексцентрична. Спочатку білувата, пізніше від сірої до коричневої; поверхня оксамитова або з притиснутими волокнами. Кільця немає.

М’якуш

Щільна, суха, від білуватої до вохристої, з віком стає сірувато-коричневою, біля основи ніжки коричнюватою. Запах пряний, смак у молодих екземплярів приємний; старіші можуть бути дещо гіркими й волокнистими. Сиру м’якоть куштувати не слід.

Споровий відбиток і спори

Спорове відбиток коричневий. Спори округлі, з численними бородавочками, 6–8 × 5–5,5 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний вид, росте поодинці або групами (іноді кільцями), у хвойних лісах, переважно в гірських і передгірських ялинових лісах (за деякими описами також під ялицею), на кислих і піщаних ґрунтах, зрідка на вапнякових. В описах наводяться різні способи живлення (сапротроф або мікоризоутворювач).

Поширення. Поширений в Європі та Північній Америці, зафіксований також у Японії; екземпляри з Британських островів і Нідерландів нині відносять до S. squamosus. У Польщі внесений до Червоного списку рослин і грибів (категорія V – уразливий), хоча в деяких районах може бути звичайним. До 9 жовтня 2014 року перебував у Польщі під суворою охороною; нині не перебуває під видовою охороною і не входить до переліку грибів, дозволених до продажу в Польщі.

Плодоношення. В Європі з серпня до жовтня; у Північній Америці з липня до вересня, а на західному узбережжі з вересня до грудня.

З чим можна сплутати?

• Sarcodon squamosus (сосновий лускатий їжак) — Дрібніші, менш загнуті догори лусочки та зазвичай менші плодові тіла; росте під соснами. Морфологічно дуже схожий, тому ключовою ознакою є дерево, під яким він росте.
• Hydnellum scabrosum (гіркий їжак) — Менший капелюх (до 12 см) з дрібнішими, притиснутими лусочками; м’якоть гіркувата, із синьо-зеленим відтінком біля основи ніжки. Неїстівний. Охороняється в Польщі (сувора охорона), не включений до Атласу — не збирати.
• Hydnellum joeides (фіолетовий їжак) — Також коричневий, але м’якоть при розрізанні повільно стає фіолетовою. Охороняється в Польщі (сувора охорона), не включений до Атласу — не збирати.
• Sarcodon amarascens — Гіркий і неїстівний; відрізняється синьо-чорною зоною в м’якоті.
• Strobilomyces strobilaceus (шишкогриб лускатий) — Зверху схожий, із кудлатим, лускатим капелюхом, але нижня сторона складається з трубочок із порами, а не з шипиків.
• Види Hydnellum, охоронювані Sarcodon (S. joeides, S. underwoodii, S. glaucopus, S. scabrosus) та Boletopsis grisea — Обережно: охоронювані види (сувора охорона в Польщі), не включені до Атласу. Види Hydnellum мають жорсткі, корковаті плодові тіла, часто зрослі й такі, що обростають голки чи гілочки; охоронювані види Sarcodon дрібніші, гіркі, часто з синювато-зеленою основою ніжки; у Boletopsis замість шипиків пори. У разі сумнівів не збирати.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб описують під назвою «саркодон черепитчастий». Слово «черепитчастий» відображає латинське imbricatus, «вкритий черепицею»: луски на капелюшку лежать, як черепиця на даху.
• Рід Sarcodon назвали «м’ясним зубом»: грецьке sarx означає «м’ясо», а odous — «зуб». В Україні це пояснює, чому такі гриби часто називають їжаківцями: замість пластинок чи трубочок на спідній стороні капелюшка в них шипи.
• В Україні гриб найчастіше трапляється в хвойних, передусім ялинових, лісах Карпат, а також у хвойних лісах Полісся. Росте він непостійно, тож у деякі роки його майже не видно.
• В Україні його легко сплутати зі спорідненим саркодоном лускатим (Sarcodon squamosus), бо обидва мають великий бурий капелюшок із грубими лусками, а різниця між ними невелика.