Tylopilus felleus

Опис

Гірчак — це трубчастий гриб зі світло-коричневим або м’ясисто-коричневим, схожим на замшу капелюшком діаметром до 12–15 см, з довгими трубочками, які в молодому віці білі, а з віком рожевіють. Ніжка світліша за капелюшок, покрита коричневою сіточкою з широкими вічками. М’якоть біла, на зрізі не змінює колір і виглядає апетитно, але надзвичайно гірка.

Він росте з червня по жовтень, переважно в хвойних лісах на кислих ґрунтах, у мікоризі з сосною, а також під буками та дубами. Він поширений у Польщі.

Молоді плодові тіла часто плутають з білим грибом та підберезовиком. Найпевніші ознаки — пори, що рожевіють, і темна сіточка на світлішій ніжці. Не покладайтеся на смак як на метод визначення. Один екземпляр може зіпсувати всю страву, оскільки гіркота посилюється під час приготування.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр до 12–15 см (винятково до 30 см у Північній Америці). У молодому віці напівкруглий, потім опуклий, зрештою розпластаний. Поверхня спочатку пухнаста і замшиста, потім гладка, матова. Колір світло-коричневий, м’ясисто-коричневий, сіро-жовтий до горіхово-коричневого. Шкірочка не знімається.

Гіменофор (низ шапки)

Трубочки довгі (2–3 см), пори виступають за край капелюшка і прирослі до ніжки; легко відокремлюються від м’якоті. У молодому віці білі, потім блідо-рожеві; при пошкодженні брудно-винні, кармінові або буруваті, з віком з іржаво-коричневими плямами. Пори дрібні (1–2 на 1 мм).

Ніжка

Висота до 14 см (в описах також вказується 7–10, рідко 20 см), товщина 2–4 см, до 6 см біля основи; щільна, бочкоподібна у молодих екземплярів, булавоподібна у старших, світліша за капелюшок. Покрита чіткою коричневою сіточкою з широкими вічками (темна на світлому тлі). Без кільця.

М’якуш

Біла або кремова, рожевата під шкірочкою капелюшка, на зрізі може набувати рожевих відтінків; не синіє. Тверда в молодому віці, м’яка і губчаста у старших екземплярах. Запах слабкий, приємний або дещо неприємний. Смак надзвичайно гіркий; не рекомендується його скуштувати, тим паче їсти.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок рожевий, буруватий з рудуватим або рожевим відтінком. Спори веретеноподібні до еліпсоїдних, гладкі; розмір 10–17 × 3–6 мкм (в описах наводяться різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Наземний мікоризоутворюючий гриб, з сосною та іншими хвойними й листяними деревами (часто під буком і дубом). Полюбляє кислі, добре дреновані ґрунти. Іноді на стовбурах, пеньках і гниючій деревині. Плодові тіла рідко ушкоджуються комахами; вони можуть бути уражені паразитичним грибом Sepedonium ampullosporum. Плодові тіла сильно накопичують радіоактивний цезій-137.

Поширення. Північна Америка (до Мексики та Центральної Америки), Європа, Азія (зокрема Японія, Корея, Китай, Пакистан). Широко поширений у Європі; звичайний у хвойних лісах у Польщі. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. З червня до кінця жовтня (у деяких регіонах до листопада).

З чим можна сплутати?

• Boletus edulis (білий гриб) — Пори гірчака з віком рожевіють (у білого гриба білі, потім жовто-зелені); сіточка на ніжці гірчака темна на світлому тлі (у білого гриба світла на темному); м’якоть гірчака дуже гірка.
• Boletus reticulatus (боровик сітчастий) — М’якоть боровика не гірка; пори з віком жовтуваті, а не рожеві.
• Leccinum scabrum (підберезовик звичайний) — Молоді екземпляри іноді плутають; гірчак має рожеві пори та коричневу сіточку замість темних лусочок на ніжці, а також гірку м’якоть.
• Rubroboletus satanas (сатанинський гриб) — У розмовній мові називається «сатаною», рідкісний і отруйний; має червоні пори.
• Boletus badius (польський гриб), Xerocomus subtomentosus (моховик зелений) — Жовті трубочки; польський гриб має м’якоть, що синіє; моховик зелений має струнку ніжку та жовті пори.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей гриб отримав поширену народну назву «хибний білий», оскільки через сильну зовнішню схожість недосвідчені грибники нерідко плутають його зі справжнім боровиком або підберезовиком.
• На території України цей вид найчастіше трапляється в лісах Полісся, Лісостепу та в Карпатах, де росте переважно у хвойних і мішаних лісах на кислих піщаних ґрунтах.