Volvopluteus gloiocephalus

Опис

Volvopluteus gloiocephalus — це великий гриб із шапинкою діаметром 5–12 см, білуватою, сірою або сіро-коричневою, зазвичай темнішою в центрі. Свіжа шапинка помітно слизька та липка. Пластинки під нею спочатку білі, потім стають рожевими. Ніжка струнка, біла і без кільця, а біля основи вона міститься у білій мішкоподібній вольві, захованій у ґрунті. М’якоть пахне редискою.

Він росте з травня по жовтень, зазвичай групами, на орних полях, луках, у садах і парках, на удобреному ґрунті, а також на компості. Восени його легко помітити на посівах озимих зернових культур, оскільки шапинки виділяються здалеку. У Польщі він трапляється нечасто.

Найбільша небезпека полягає в тому, щоб переплутати його з білими, смертельно отруйними мухоморами, особливо з мухомором смердючим. Мухомори мають кільце на ніжці та білі пластинки навіть у зрілих плодових тіл, тоді як у Volvopluteus gloiocephalus пластинки з віком стають рожевими, споровий порошок рожевий і немає кільця. Проте молоді екземпляри мають білі пластинки, тому збирати його повинні лише ті, хто добре знає його ознаки. Якщо ви не впевнені, не збирайте його і не вживайте в їжу.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 5–12(15) см; яйцеподібний або конічний у молодому віці, потім опуклий до розпростертого, з центральним бугорком, іноді злегка увігнутий у старих екземплярів. Поверхня гола, рідко із білими залишками покривала, помітно слизька та липка у свіжому стані. Колір від білуватого та слонової кістки до сірого або сіро-коричневого, зазвичай темніший у центрі.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки густі, досить широкі (до 2 см), черевчасті, вільні (не прирослі до ніжки). Білі в молодому віці, з віком стають лососево-рожевими.

Ніжка

Висота 5–22,5 см, товщина 0,7–2,5 см, струнка, циліндрична, розширюється до основи, глибоко вкорінена в ґрунт. Колір білий до брудно-білуватого, поверхня суха, гладка або злегка припудрена. Кільця немає. Біля основи біла, перетинчаста, мішкоподібна вольва (бульба) заввишки 2–3 см, з гладкою поверхнею.

М’якуш

Біла, м’яка, не змінює колір при пошкодженні. Запах нейтральний або нагадує редиску чи сиру очищену картоплю; смак м’який. Не куштуйте м’якоть невідомих грибів.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок від лососево-рожевого до рожево-коричневого. Спори еліпсоїдні, іноді злегка яйцеподібні та подовжені, 12–18,5 × 8–10 мкм (в описах наводяться різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Сапротроф. Росте на ґрунті, багатому на органічні речовини: на орних полях, луках, у садах, парках, на компості та кучах тріски, на удобреному ґрунті; також зафіксований у теплицях, а в Китаї — у бамбукових гаях. Плодові тіла зазвичай ростуть групами, але можуть бути й поодинокими.

Поширення. Розсіяний у Європі; повідомляється з усіх континентів, крім Антарктиди, але молекулярне підтвердження наразі охоплює лише Європу та Північну Америку. У Польщі зареєстровано численні локалітети, але це не поширений гриб. Після сезону винятково рясного плодоношення він може взагалі не з’являтися протягом кількох років. У Польщі він не охороняється законом.

Плодоношення. З травня по жовтень; найлегше знайти восени в посівах озимих зернових культур.

З чим можна сплутати?

• Amanita virosa (мухомор смердючий, смертельно отруйний) — Мухомор має кільце на ніжці, білий споровий порошок і білі пластинки навіть у зрілих екземплярів; Volvopluteus gloiocephalus не має кільця, а його пластинки та споровий порошок рожеві. Однак молоді плодові тіла V. gloiocephalus мають білі пластинки, тому помилка можлива.
• Amanita phalloides (мухомор зелений, смертельно отруйний) — Він має кільце, білі пластинки та білий споровий порошок, тоді як V. gloiocephalus має рожеві пластинки в зрілому віці та рожевий споровий порошок, без кільця.
• Volvopluteus earlei — Менші плодові тіла (шапинка до 5 см), зазвичай без плевроцистид, хейлоцистиди зазвичай з дуже довгим виростом на верхівці.
• Volvopluteus asiaticus — Більшість плевроцистид мають апікальний виріст завдовжки до 10–15 мкм, а хейлоцистиди переважно пляшкоподібні.
• Volvopluteus michiganensis — Менші спори, в середньому коротші за 12,5 мкм.
• Volvariella volvacea та Volvariella taylori — Схожі види; їх розрізнення вимагає мікроскопічних ознак.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В українській науковій та довідковій літературі цей гриб відомий під назвами піхвяк слизистоголовчастий або вольварієла красива, які він отримав через клейку поверхню шапки та мішкоподібну піхву біля основи ніжки.
• Цей вид поширений практично по всій території України, проте найчастіше його спостерігають у лісостепових та степових зонах безпосередньо на оброблених полях серед сходів озимих культур.
• В Україні трапляються випадки, коли через світле забарвлення та наявність вільної піхви в ґрунті цей гриб помилково плутають із небезпечною блідою поганкою.