Lactarius torminosus

Опис

Lactarius torminosus має капелюшок 4–10 см у діаметрі, тілесно-рожевий до оранжево-червонуватого, з темнішими кільцями та сильно загорнутим, волосистим краєм. Пластинки білуваті до блідо-кремових, а ніжка блідо-рожева або біла. При пошкодженні виділяє біле молоко, яке не змінює колір і дуже сильно пече в роті.

Він росте з липня по листопад під березами, на кислих ґрунтах, зазвичай серед мохів, також у парках. У Польщі є звичайним.

Він схожий на Lactarius deliciosus, але волохаті волосини на краю та пекуче молоко відрізняють його від них. Сирим він викликає нудоту, блювоту та діарею. Він вважається отруйним, і ми не рекомендуємо його їсти.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр 4–10 (до 15) см; опуклий із заглибленим центром, лійкоподібний з віком. Шкірочка повстиста, злегка липка у вологу погоду, з темнішими концентричними зонами, які бліднуть з віком. Край сильно загорнутий, у молодих екземплярів покритий звисаючими вовняними волокнами. Колір тілесно-рожевий, рожево-оранжевий до буро-червоного, у старших блідне до оранжево-охристого, блідіший до краю.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки густі, з короткими пластиночками між ними, тонкі, злегка спускаються на ніжку, іноді роздвоєні біля ніжки; білуваті або блідо-кремові, потім з рожевим відтінком, палеві з віком; краї гладкі.

Ніжка

Висота 4–8 см (1.5–8 см за деякими описами), товщина близько 1.2 см (0.6–2 см за деякими описами), циліндрична, ламка; поверхня суха, гладка до дрібноопушеної. Колір блідо-рожевий, охристо-рожевий або білуватий, іноді плямистий. У молодих плодових тілах суцільна, потім порожниста. Кільця немає.

М’якуш

Білий до тілесно-рожевого, щільний, ламкий, з нерівним зламом (складається з кулястих клітин). Запах фруктовий або скипидарний, смак їдкий, пекучий. З FeSO4 стає сіро-жовтуватим. Не куштуйте його. Молочко біле до кремового, спочатку рясне, не змінює колір на повітрі та не фарбує пластинки, дуже пече на язику та в горлі.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок кремовий до блідо-жовтого. Спори широко-еліпсоїдні, з низькими бородавками, з’єднаними неповною сіткою (тільки орнаментація амілоїдна). Розміри близько 7–10 × 6–7 мкм (описи дають різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб; найчастіше з березою, за деякими описами також з тсугою (Tsuga), а в Північній Америці іноді з осикою тремтячою. Росте на кислих, піщаних або глинистих ґрунтах, зазвичай серед мохів, також у парках біля берез. Іноді паразитується Hypomyces lateritius або Hypomyces lithuanicus. Плодові тіла їдять білки, а також вони є місцем розмноження для личинок мух.

Поширення. Вся північна півкуля в помірному та бореальному кліматі; також повідомляється з Австралії. Поширений у Польщі. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. У Польщі з липня по листопад.

З чим можна сплутати?

• Lactarius deliciosus та Lactarius deterrimus — Види, які плутають із Lactarius torminosus. Вовняні волосини на краю капелушка та пекучий смак легко відрізняють його від них; детальні ознаки молока Lactarius deliciosus та Lactarius deterrimus: немає даних.
• Lactifluus bertillonii — Має схожі вовняні волосини та пекучий смак, але набагато світліший.
• Lactarius acerrimus — Має пластинки, з’єднані вилкоподібно, і при пошкодженні буріє.
• Lactarius pubescens — Дуже схожий, але світліший, з меншими спорами (6.0–7.5 × 5.0–6.5 мкм).
• Lactarius scrobiculatus — Молоді плодові тіла схожі, але біле молочко швидко жовтіє на повітрі, а на ніжці є блискучі, заглиблені плями.
• Lactarius controversus, L. mairei, L. torminosulus — L. controversus має менш волохатий край і кремово-білі пластинки; L. mairei рідший, росте під дубами на вапнякових ґрунтах; L. torminosulus — карликовий арктичний різновид, пов’язаний з карликовою березою.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В українському народі цей гриб отримав поширену назву «вовнянка» через характерний пухнастий і волохатий край шапинки, що нагадує вовняну тканину чи овечу шерсть.
• В Україні вовнянка широко поширена в лісових масивах Полісся та Лісостепу, оселяючись винятково поруч із березами на вологих моховитих ґрунтах.
• В українських лісах її іноді плутають із рижиком через подібну концентричну смугастість шапинки, хоча вовнянку легко викриває білий молочний сік та кошлаті війки по краях.