Amanita verna

Опис

Мухомор весняний — це повністю білий гриб із капелюшком діаметром 5–10 см, з білими, вільними пластинками, звисаючим кільцем і бульбоподібною основою ніжки, зануреною в мішкоподібну піхву (вольву). Вольву необхідно викопувати, оскільки вона часто схована в лісовій підстилці.

Він росте в листяних лісах і парках, особливо під дубами, з травня або червня по серпень. Згідно з деякими описами, він не зустрічається в Польщі, а під цією назвою раніше описували екземпляри інших білих мухоморів; інші ж вважають його видом, рідкісним на півдні Польщі.

Його легко сплутати з молодими печерицями, а також з мухомором смердючим та білою формою блідої поганки (усі вони смертельно отруйні). Не збирайте білі пластинчасті гриби, якщо не впевнені щодо виду; отруту неможливо видалити на кухні.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр приблизно 5–10 см. Білий або кремовий, поверхня гладка або злегка волокниста, іноді із залишками покривала. Яйцеподібний або напівкулястий у молодому віці, опуклий або плаский у зрілому; край гладкий, загострений.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки білі, вільні (не прирослі до ніжки), з рівними або пластівчастими краями. Іноді описуються як широко розставлені.

Ніжка

Висота приблизно 7–10 (до 12) см, діаметр приблизно 1–1,5 см; білуваті до зеленуватих, часто із зигзагоподібним малюнком і пластівчастою поверхнею, майже циліндричні, злегка звужуються догори. Кільце біле, звисаюче, борозенчасте, часто порване; ніжка вище нього гладка. Основа бульбоподібна з мішкоподібною вольвою, жовтувата у старших плодових тілах.

М’якуш

Білий. Запах солодкуватий, смак іноді описується як горіховий — його ні в якому разі не можна перевіряти; не куштуйте м’якуш жодного підозрілого гриба. Реакція з КОН (20%): описи дають різні результати — жовтіє або не змінює колір (різновид decipiens із південної Європи — оранжево-жовтий).

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок білий. Спори білі, від округлих до еліпсоїдних, гладкі, амілоїдні, 8–10 × 7–9 мкм.

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб. Росте в листяних лісах і парках, особливо під дубами; ширше описаний з листяних лісів та з-під дерев різних видів.

Поширення. Північна півкуля: Європа, Японія; поширення в Північній Америці є спірним. Рідкісний у Польщі, переважно на півдні; деякі описи зазначають, що він там не зустрічається і що старі польські повідомлення стосувалися білих екземплярів мухомора смердючого або блідої поганки — цю розбіжність потрібно вирішити. За законом не охороняється.

Плодоношення. У Центральній Європі з червня по серпень, у південній Європі з травня (в описах також вказується весна).

З чим можна сплутати?

• Amanita virosa (мухомор смердючий) — Капелюшок менш конічний; у тесті з КОН дає оранжево-жовту реакцію, тоді як A. verna дає жовту. Обидва смертельно отруйні.
• Amanita phalloides var. alba (біла форма блідої поганки) — Не дає жовтої реакції з КОН, на відміну від A. verna; важко відрізнити в польових умовах, також смертельно отруйна.
• Agaricus spp. (печериці, особливо A. campestris, молоді плодові тіла) — У молодих печериць пластинки спочатку білі, пізніше стають рожевими і темніють; мухомор має білі пластинки, білий споровий порошок, кільце та вольву біля основи ніжки. Ще в 1780 році Бульяр застерігав від плутанини з печерицею.
• Amanita citrina (мухомор цитриновий), Amanita gilbertii, мухомор товстооболонковий — Іноді плутають; детальні відмінності — даних немає.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• На території України мухомор весняний трапляється переважно в зонах Полісся та Лісостепу, оселяючись у листяних масивах поруч із дубами.
• В українській ботанічній номенклатурі та народному вжитку за цим видом закріпилися назви «мухомор білий» і «мухомор весняний», що підкреслюють його цілковито біле забарвлення та ранню сезонну появу.
• У лісах України цей вид іноді помилково плутають із молодими печерицями, адже характерна мішкоподібна піхва на ніжці мухомора зазвичай надійно захована під лісовою підстилкою.