Russula emetica

Опис

Сироїжка блювотна має яскраво-червону, блискучу та липку шапинку, зазвичай 4–8 см у діаметрі, чисто-білі, ламкі пластинки та білу, тендітну ніжку без кільця. Шкірочка шапинки легко знімається. М’якуш білий, на смак дуже пекучий, довго зберігається в роті.

Вона росте з раннього літа до пізньої осені, переважно у вологих хвойних лісах, на кислому, мохуватому ґрунті, під соснами та ялинами. У Польщі дуже поширена.

У Європі є сотні сироїжок з червоними шапинками, і деякі з них можна розрізнити лише під мікроскопом, тому покладатися лише на колір не можна. Вид отруйний: навіть невелика кількість викликає нудоту, блювоту та біль у животі. Не збирайте червоні сироїжки для їжі, якщо ви не впевнені щодо виду.

Ознаки для розпізнавання

Шапка

Діаметр зазвичай 4–8 см, винятково до 11 см (2,5–10 см за деякими описами). Опукла в молодому віці, потім розправлена, часто вдавлена, іноді з невисоким малим горбком. Шкірочка гладка, блискуча та липка у вологу погоду, знімається майже до центру. Колір кіноварно-червоний, криваво-червоний до вишневого, центр яскраво-червоний; вицвітає до блідо-рожевого або помаранчевого, може мати білі плями. У зрілих екземплярів край поріснений на 2–7 мм.

Гіменофор (низ шапки)

Пластинки від чисто-білих до кремових, тонкі, густі, ламкі, прирослі до майже вільних (злегка прирослі біля ніжки), зі сполучними жилками, іноді роздвоєні біля краю.

Ніжка

Висота 3,5–6 см (4,5–10,5 см за деякими описами), товщина 0,8–1,3 см (0,7–2,4 см за деякими описами), циліндрична, іноді булавоподібна в нижній частині. Поверхня біла, суха, дрібно мохувата або гладка. Спочатку суцільна, швидко ватоподібна або частково порожниста. Немає кільця чи велюру.

М’якуш

Білий, крихкий, зазвичай рожевий одразу під шкірочкою. Запах приємний, слабко фруктовий або пряний; смак гіркий, дуже пекучий і надовго залишається в роті. Не куштуйте його.

Споровий відбиток і спори

Споровий порошок кремовий (білий або жовтувато-білий за деякими описами). Спори широко еліпсоїдні, з численними конічними шипами, амілоїдні. Розміри приблизно 7–11 × 6–8 мкм (описи дають різні діапазони).

Місця зростання й поширення

Екологія. Мікоризний гриб; партнерами є переважно хвойні, особливо сосни, рідше листяні дерева. Особливо часто зустрічається на кислих, вологих, мохуватих ґрунтах, також серед сфагнуму біля боліт. Плодові тіла є їжею для білок і слимаків.

Поширення. Північна півкуля, за деякими описами на всіх континентах; у Польщі дуже поширена. Росте в хвойних лісах (гірських ялинниках та рівнинних сосняках), рідко в листяних лісах. Не охороняється законом у Польщі.

Плодоношення. З раннього літа до пізньої осені (з кінця літа до початку зими за деякими описами).

З чим можна сплутати?

• Russula paludosa (сироїжка болотна) — Має міцнішу ніжку, а смак не пекучий.
• Russula nobilis (сироїжка букова) — Росте лише під буками.
• Russula rhodopus — Ніжка з пурпуровими відтінками.
• Russula sanguinaria (сироїжка криваво-червона) — Ніжка рожево-рум’яна.
• Russula vesca (сироїжка їстівна) та Russula xerampelina (сироїжка оселедцева) — Іноді плутають; детальні відмінності: немає даних.
• Russula aurea, R. rugulosa, R. fragilis — R. aurea має жовті пластинки, ніжку та м’якуш під червоною шкірочкою; R. rugulosa має зморшкувату шкірочку, кремовий споровий порошок і м’який смак; R. fragilis має виїмчасті пластинки, а її ніжка синіє від нафтолу.

Ніколи не покладайся на одну ознаку. Якщо не впевнений — не збирай; покажи гриб кваліфікованому фахівцеві з грибів.

Цікаві факти

• В Україні цей отруйний гриб зустрічається переважно на Поліссі, у Лісостепу та в Карпатах, оселяючись у вологих соснових лісах і на сфагнових болотах.
• Через яскравий червоний капелюшок недосвідчені збирачі в українських лісах нерідко плутають його з іншими схожими сироїжками, які надійно розрізняються лише за допомогою мікроскопа.
• В українській науковій та народній традиції за цим небезпечним видом закріпилася промовиста назва «сироїжка блювотна», що застерігає про його токсичність.